Чому саме «цивільна інфраструктура» — у центрі ударів
Війна проти України давно виходить за межі фронту. Удар по електриці, теплу, воді й лікарнях — це удар по здатності міста жити «як системи». Для енергетики й комунальних служб це означає нескінченний цикл: атака → аварійне відновлення → часткова стабілізація → нова атака.
Міжнародні організації та правозахисні інституції підкреслюють: атаки на енергетичні об’єкти спричиняють каскадні наслідки для цивільного населення — перебої з водою, опаленням, медичною допомогою, транспортом, зв’язком. Саме ці «вторинні ефекти» часто стають найболючішими, бо зачіпають одразу мільйони людей.
У 2025 році додалася ще одна важлива риса: дедалі більше атак мають «масований» характер. Наприклад, UNICEF (із посиланням на ACLED) повідомляв про 177 атак на енергетичну інфраструктуру лише в жовтні 2025 року, а також зазначав, що близько 50% потужностей генерації залишались «поза роботою» через удари, поряд із 60% видобутку газу, що впливає на тепло й електрику.
Поточна «готовність»: чесна відповідь — нерівномірна
Якщо коротко: Україна стала значно більш стійкою, ніж у 2022–2023 роках, але готовність критичної цивільної інфраструктури дуже різниться залежно від міста, відомства, наявності партнерської допомоги та того, наскільки об’єкт модернізували або «переосмислили», а не просто полагодили.
Це видно і в оцінках відновлення. Спільні оцінки Світового банку, ООН, Єврокомісії та Уряду України фіксують величезні масштаби потреб для відбудови та відновлення — рахунок іде на сотні мільярдів доларів, а енергетика входить до найбільш постраждалих секторів.
Водночас навіть найкраще відремонтована система залишається уразливою, якщо її логіка — централізована і без «подушки» резервів. Саме тому в експертних дискусіях 2024–2025 років наскрізна тема — децентралізація, мікромережі, резервні джерела живлення, підземні/розосереджені вузли керування. DiXi Group описує це як формування нової «архітектури енергетичної стійкості» — від локальної генерації до мікромереж і технічних рішень із захисту критичних вузлів.
Блок А. ТЕЦ і теплоенергетика
Чому ТЕЦ — «високий ризик» у містах
ТЕЦ для великих міст — це не лише про електрику. Це часто:
-
тепло для житлових районів та соціальних об’єктів;
-
технологічна пара для промисловості (де є);
-
опосередковано — робота водоканалів (бо насосні станції потребують електрики).
Коли в місті падає напруга, перше, що «відчуває» мешканець — не цифри балансу енергосистеми, а холод у батареях і слабкий тиск води.
Chatham House вказував, що від початку 2024 року повторні ракетні удари знищили понад половину українських генеруючих потужностей — і це пояснює, чому теплогенерація та електрика залишаються у фокусі «кампанії виснаження».
Окрема проблема 2025 року — «гойдалка» імпорту/експорту та сезонні піки. З одного боку, Україна інколи демонструвала можливість бути нетто-експортером електроенергії, з іншого — хвилі атак різко обмежують можливості системи й змушують вводити обмеження споживання.
Типові уразливості ТЕЦ (і чому їх складно «вирішити» швидко)
1) Концентрація критичних вузлів. Турбіни, котли, насосні агрегати, трансформатори, розподільні пристрої — часто розміщені компактно.
2) Довгі ланцюги постачання. Частина обладнання імпортна; заміна — місяці.
3) Вразливі «вихідні точки»: підстанції та мережі, які виводять потужність у міську інфраструктуру.
4) Дефіцит резервів. Резервні котельні/модульні рішення є не всюди, а де є — не завжди покривають піки морозів.
5) Людський фактор. Інженерні команди працюють на межі ресурсу.
Що реально підвищує стійкість ТЕЦ у 2025–2026
Рішення №1: розосередження теплогенерації. У містах ставлять/планують модульні котельні, когенераційні установки, локальні джерела тепла для лікарень, шкіл, районних «островів».
Рішення №2: «енергетичні острови». Коли критичні об’єкти (водоканал, лікарня, вузол зв’язку) можуть працювати автономно при обмеженнях у мережі. На практиці це означає: генератори, акумуляторні системи, пріоритезація навантаження, інколи — мікромережа.
Рішення №3: укриття/захист ключового обладнання. Це дорого й не робиться «масово» за місяці, але поступово стає стандартом.
Інституційна рамка теж важлива: у 2025 році EBRD заявляв про план надати близько 1 млрд євро на підтримку українського енергосектору у 2025-му (з потенціалом збільшення загальної підтримки до 3 млрд євро наприкінці 2025 року), а як стратегічний напрям звучить модернізація та децентралізація.
Блок B. Водоканали та WASH (вода, санітарія, гігієна)
Чому водоканал — «найтихіша» критична система
На відміну від ТЕЦ, водоканал часто не видно — доки він працює. Але коли він не працює, зупиняється майже все: лікарні, школи, пожежогасіння, гігієна, робота підприємств.
RDNA3 фіксує масштаби руйнувань у секторі води: сотні пошкоджених об’єктів водопідготовки, насосних станцій і очисних споруд, а також мільйони людей із обмеженим або перерваним доступом до безпечної води та санітарії.
У 2025 році гуманітарні оцінки також показують великі потреби: у плані реагування на 2025 рік зазначалося, що мільйони людей потребуватимуть WASH-послуг, а частина домогосподарств відчувала обмеження доступу.
Уразливості водоканалів: електрика, хімія, логістика
1) Залежність від електроенергії. Насоси — «серце» води. Якщо немає живлення або воно нестабільне — падає тиск, зупиняються насосні станції, очисні споруди.
2) Ризики з реагентами. Водопідготовка потребує хімічних реагентів та стабільних поставок.
3) Старі мережі. Пошкодження й витоки посилюються, коли мережі зношені.
4) Персонал і доступ. Під час атак ремонтні бригади працюють у небезпечних умовах, іноді — з обмеженим доступом.
Що працює: резервне живлення й «модернізація під стійкість»
Найефективніший «швидкий» захід для водоканалів — потужні резервні генератори на ключових насосних станціях і очисних спорудах, плюс пальне й логістика підвезення.
UNICEF у матеріалах про зимове реагування описував кейси встановлення генераторів великої потужності на міських водних підприємствах як резервне живлення для головних насосних станцій.
Паралельно йдуть «непомітні» інженерні апгрейди: частотні перетворювачі, арматура, регулятори тиску, які зменшують аварійність і витоки та економлять електроенергію — UNICEF очікував від таких модернізацій енергозбереження і зменшення витоків/проривів.
Блок C. Лікарні та система охорони здоров’я
9) Лікарня «під атакою» — це не тільки про прямий удар
Навіть якщо будівля не пошкоджена, лікарня стає уразливою через:
-
відключення електрики (реанімація, операційні, лабораторії);
-
нестачу води (стерильність, діаліз, санітарія);
-
збої зв’язку та логістики;
-
психологічне виснаження персоналу та пацієнтів.
WHO у своїх матеріалах щодо України на 2025 рік наводив дані, що з моменту ескалації війни у 2022 році система верифікації атак на медицину (SSA) зафіксувала понад 2184 атаки на служби охорони здоров’я, із жертвами серед персоналу та пацієнтів.
Окремі оновлення за 2025 рік також показують «хвилеподібність» інтенсивності — наприклад, у бюлетені Health Cluster за жовтень 2025 згадувались верифіковані атаки за місяць.
Три рівні готовності лікарень
Рівень 1: базова автономність (години). UPS для критичного обладнання, мінімальні генератори, запас води.
Рівень 2: автономність на 24–72 години. Потужні генератори, паливні запаси, автономні вузли води, чіткі протоколи пріоритезації відділень.
Рівень 3: «острівна» модель (дні/тижні). Комбінація генерації, акумуляторів, інколи — локальної ВДЕ, захищеність ключових вузлів і взаємодія з міською системою як єдиною кризовою інфраструктурою.
У більшості міст Україна рухається від 1 до 2 рівня, але 3 рівень — поки точковий (і дорогий).
Каскадний ефект: як один удар по енергетиці валить воду і медицину
Взаємозалежність секторів — головна причина, чому готовність треба оцінювати «пакетом», а не поодинці.
Показовий приклад — зимові атаки 2025 року: Reuters 9 грудня 2025 року писав про ситуацію, коли після ударів половина Києва була без світла, і це позначалось не тільки на побуті, а й на воді/теплі та роботі критичної інфраструктури (пріоритет — лікарні й ключові об’єкти).
Ще один матеріал Reuters за грудень 2025 року описував масовану атаку дронами й ракетами по критичній інфраструктурі у багатьох регіонах — із наслідками для тепла й води та зі згадкою про роботу ядерної генерації й пошкодження ліній передачі.
Стратегія 2025–2026: від «латання» до системної стійкості
Експертні майданчики й аналітичні центри дедалі частіше говорять про те, що «відновити як було» — це відновити й уразливості.
-
Chatham House підкреслює, що атаки на енергетику — не епізод, а стратегія виживання під ударами, де потрібні рішення «на роки», а не «на сезон».
-
DiXi Group публічно акцентує на децентралізації, мікромережах, резервних джерелах і захисті критичних вузлів як на новій архітектурі енергетичної безпеки.
-
WHO та гуманітарні структури наголошують на системній уразливості медицини й важливості безперервності послуг.
Що ще «болить»: управління, стандарти, гроші
1) Фінансування розривами. Відновлення часто залежить від грантів і донорських програм, які не завжди синхронізовані з міськими планами.
2) Нерівність між громадами. Одні мають сильні команди й партнерів, інші — ні.
3) Стандарти безпеки. Вимоги до укриттів, резервів живлення, розосередження критичних вузлів поступово формалізуються, але ще не стали всюди «обов’язковою нормою».
Чи готові ТЕЦ, водоканали і лікарні до нових атак? Частково — так: досвід, резерви, ремонтні спроможності та партнерська підтримка зробили систему значно стійкішою, ніж на початку великої війни. Але стратегічно відповідь лишається обережною: готовність нерівномірна, а уразливість зберігається там, де система залишається централізованою і без «острівної» автономності.
Ключове завдання на 2026 рік — перейти від героїчного аварійного реагування до системної моделі безпеки, де інфраструктура планується як елемент національної стійкості: з резервами, децентралізацією, захищеними вузлами і чіткими протоколами взаємодії між енергетикою, водою та медициною.
