Мова як щоденна практика, а не декларація
Після 24 лютого 2022 року мовне питання в Україні вийшло за межі політичних дискусій і стало частиною повсякденного вибору. Якщо раніше мова часто визначалася звичкою, середовищем або професійною сферою, то війна надала цьому вибору символічного й емоційного значення.
Соціологи наголошують: важливо відрізняти мовну ідентичність (як людина себе визначає) від мовної поведінки (якою мовою вона реально спілкується в побуті). Саме в повсякденній практиці зміни виявилися найбільш помітними — і водночас нерівномірними.
Загальнонаціональний тренд: зсув на користь української
За даними загальнонаціональних опитувань 2022–2024 років, частка громадян, які використовують українську мову в повсякденному житті, зросла з приблизно 40–45% до понад 60%. Паралельно скоротилася частка тих, хто спілкується переважно російською.
Аналітики підкреслюють: йдеться не про формальну відмову від російської, а про масовий перехід у ключових сферах — у публічному просторі, сервісі, освіті, медіа та робочому спілкуванні.
Захід України: стабільна україномовність без різких змін
У західних областях (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська) українська мова була домінантною задовго до повномасштабної війни. Тут понад 85–90% населення використовували українську у повсякденному житті ще до 2022 року.
Зміни після початку війни були менш помітними кількісно, але відчутними якісно:
-
посилилася мовна вимогливість у сфері сервісу;
-
зросла увага до якості мовлення;
-
зменшилася толерантність до російської у публічних ситуаціях.
Експерти зазначають, що Захід України став своєрідним «еталоном» для нових мовних практик у бізнесі та культурі.
Центр України: найбільша динаміка змін
Саме центральні області — Київ, Київщина, Черкащина, Полтавщина, Вінниччина — продемонстрували найшвидший мовний зсув. За оцінками соціологів, тут частка щоденного використання української зросла на 20–30 відсоткових пунктів за два роки.
Київ став ключовим прикладом: якщо до війни місто було фактично двомовним, то у 2023–2024 роках українська стала домінантною мовою:
-
у сфері послуг;
-
у діловому спілкуванні;
-
в освітніх і культурних просторах.
Водночас побутова двомовність у приватному спілкуванні зберігається, особливо серед старших поколінь.
Південь України: перехід у публічній сфері
Південні регіони (Одеса, Миколаїв, Херсон до окупації) традиційно вважалися російськомовними. Після 2022 року тут відбувся чіткий зсув у публічній комунікації, навіть якщо приватна мова змінилася повільніше.
Соціологи фіксують:
-
масовий перехід сервісу на українську;
-
активне використання української в освіті;
-
свідомий мовний вибір молоді.
В Одесі українська дедалі частіше звучить у кав’ярнях, магазинах і громадських просторах, хоча в неформальному спілкуванні двомовність зберігається.
Схід України: мова як акт спротиву
У східних областях (Харків, Дніпро, Запоріжжя) мовні зміни мають особливий контекст. До війни тут домінувала російська, але саме війна стала каталізатором символічного переходу.
За оцінками дослідників, частка людей, які свідомо перейшли на українську після 2022 року, тут одна з найвищих у країні. Водночас російська залишається поширеною в побуті — насамперед серед старших вікових груп.
Експерти підкреслюють: для багатьох мешканців Сходу мовний вибір став формою дистанціювання від держави-агресора.
ВПО та міграція: як переселення змінює мовне середовище
Внутрішнє переміщення мільйонів людей суттєво вплинуло на мовний ландшафт міст. Західні й центральні регіони стали більш різномовними, тоді як переселенці часто адаптуються до україномовного середовища.
Соціологи відзначають двосторонній процес:
-
ВПО частіше переходять на українську у публічному спілкуванні;
-
приймаючі громади стають більш толерантними до акцентів і мовних «перехідних» форм.
Робота, сервіс і освіта: де зміни незворотні
Найбільш стійкі мовні зміни відбулися у сферах:
-
освіти (школи, університети, курси);
-
обслуговування і ритейлу;
-
державних і муніципальних послуг;
-
медіа і публічних комунікацій.
Експерти зазначають: навіть після завершення війни ці сфери навряд чи повернуться до двомовності в публічному форматі.
Молодь як головний драйвер змін
Найбільш україномовною групою стала молодь до 30 років. Саме вона:
-
свідомо обирає українську в соцмережах;
-
формує нові культурні продукти;
-
задає мовну норму в цифровому просторі.
Аналітики вважають, що саме це покоління закріпить довгострокові мовні зміни незалежно від політичної кон’юнктури.
Чи є ризик мовної поляризації
Соціологи попереджають: мовні зміни відбуваються швидко, але суспільству важливо уникнути тиску та стигматизації. Більшість українців підтримують розширення використання української, але водночас не схвалюють мовних конфліктів у побуті.
Мовна практика в Україні зазнала глибоких і незворотних змін. Українська мова стала домінантною в публічному просторі більшості регіонів, тоді як приватна двомовність зберігається. Війна перетворила мову з питання звички на елемент ідентичності — і саме ця зміна визначатиме мовний ландшафт України в найближчі десятиліття.
