Дискусії про запуск накопичувальної пенсійної системи тривають роками, але війна зробила їх гострішими. Ресурси бюджету обмежені, демографія погіршується, мільйони людей працюють за кордоном.
«Солідарна система практично вичерпала потенціал. Без накопичувального рівня ми безкінечно лататимемо діри в бюджеті», — вважає фінансовий аналітик Петро Данилюк. Йдеться і про обов’язкову державну систему, і про недержавні пенсійні фонди, і про корпоративні програми.
Головна проблема — низька довіра до фінансових інституцій. Люди пам’ятають банкопад, девальвації та шахрайські схеми. Тому експерти наполягають на жорсткому нагляді, прозорості інвестицій і простій комунікації правил для громадян.
Окреме питання — стаж українців, які працюють за кордоном. Частина сплачує внески в системах ЄС, частина працює неофіційно. «Від того, як Україна вибудує пенсійні угоди з партнерами, залежатиме добробут мільйонів людей через 20–30 років», — підкреслює Данилюк.
Накопичувальна пенсія — це не лише «гроші на старість», а перевірка, чи здатні держава та фінансовий ринок запропонувати громадянам довгостроковий продукт, якому довірятимуть навіть у країні, що переживає війну.
