Україна стала одним із світових прикладів стрімкої цифровізації. Додаток «Дія», електронні документи, онлайн-реєстрація бізнесу, послуги без довідок і черг — усе це вже сприймається як базовий стандарт, особливо для молодого покоління.
«Ми пройшли етап, коли цифровізація була лише зручністю. Зараз це елемент суверенітету та конкурентоспроможності», — пояснює експерт з е-урядування Дмитро Жданов. На його думку, країна, яка першою вибудовує безпечну й зрозумілу цифрову інфраструктуру, отримує перевагу в боротьбі за інвестиції й таланти.
Втім разом зі зручністю зростають і ризики. Масові кібератаки, спроби зламу реєстрів, витоки персональних даних — це вже реальність. Суспільству доводиться заново формулювати поняття цифрової приватності: що саме держава має право знати про громадянина і як вона зобов’язана захищати цю інформацію.
Окремий блок дискусії — електронне голосування та цифрова участь у політиці. Для країни, яка пережила масову міграцію та релокацію мільйонів людей, такі інструменти в майбутньому можуть стати способом повернути до політичного процесу тих, хто живе за кордоном. «Технології вже дозволяють проводити безпечне е-голосування. Вузьке місце — довіра до інституцій і прозорість процедур», — наголошує Жданов.
«Держава в смартфоні» 2.0 — це не про ще один зручний сервіс. Це розмова про баланс між швидкістю й контролем, правами людини та ефективністю управління. Від того, наскільки чесно влада вестиме цей діалог із суспільством, залежить, чи стане цифрова Україна історією успіху, а не прикладом тотального нагляду.
