Долар, ціни та рахунки взимку: як українці переживають економіку війни

Зима для українських домогосподарств — це не лише сезон холодів, а й сезон фінансового стресу. У воєнній економіці «зимовий набір тривог» майже завжди однаковий: курс долара, ціни в магазинах і платіжки за комуналку. До цього додаються ризики енергетичних атак, нерівномірні доходи, зростання витрат бізнесу й державний бюджет, який критично залежить від зовнішньої підтримки.

Але в 2025–2026 роках ситуація має одну важливу відмінність від перших зим війни: держава і ринок вже навчилися працювати в режимі довгої кризи. Це не означає, що проблем стало менше — радше змінилася «механіка виживання»: українці пристосувалися планувати витрати, хеджувати валютні ризики та економити енергію, а держава — утримувати ключові тарифи і підтримувати найвразливіших через субсидії.

Долар узимку: чому курс важливий навіть тим, хто не купує валюту

Курс гривні до долара в Україні — це не лише про обмінники. Він впливає на ціни через імпорт пального, техніки, ліків, частини продуктів, а також через витрати бізнесу на логістику й енергію. Узимку цей ефект часто посилюється: ростуть витрати на опалення, підвищується попит на пальне й енергоресурси, а будь-які коливання на зовнішніх ринках швидше «переїжджають» у роздріб.

Станом на офіційний курс НБУ (на дату оновлення сторінки курсу) 1 долар США становив 42,2451 грн. Це орієнтир для державних розрахунків і сигнал для ринку, хоча готівковий курс може відрізнятися залежно від попиту й регіону. 

Ключове пояснення «чому курс не падає і не стрибає хаотично» — політика НБУ. Ще з жовтня 2023 року регулятор перейшов до режиму керованої гнучкості: курс може рухатися в обидва боки, але НБУ згладжує надмірні коливання та компенсує структурний дефіцит валюти на ринку. Ідея — не тримати фіксовану цифру будь-якою ціною, а зберігати стійкість валютного ринку у воєнних умовах. 

Економісти пояснювали: керована гнучкість — це компроміс між «залізобетонним» фіксом і вільним плаванням. Вона дає економіці адаптацію, але не дозволяє ринку «розкручувати паніку». Зокрема, Центр економічної стратегії в публічному розборі рішення НБУ підкреслював логіку переходу до нового режиму й його мотивацію — підвищення стійкості економіки. 

Що це означає для людей взимку: якщо немає шоку у вигляді різкого припинення зовнішнього фінансування чи великих панічних хвиль, курс найчастіше змінюється поступово. Але навіть помірне послаблення гривні все одно «підкладає дрова» під ціни — особливо на імпорт і пальне.

Ціни: що дорожчає найшвидше і чому продукти харчування знову в центрі уваги

Для домогосподарств найболючіша частина інфляції — продукти. Узимку люди частіше купують базовий набір (крупи, м’ясо, молочне, овочі), і навіть невелике підвищення цін стає відчутним.

Держстат у експрес-випуску щодо індексів цін за жовтень 2025 року повідомляв: у жовтні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в Україні зросли на 1,6% за місяць, а найбільше подорожчали яйця (на 11,0%) та овочі (на 10,4%). Також зросли ціни на сало, продукти переробки зернових, молоко, рибу й рибні продукти, соняшникову олію, хліб тощо.

Водночас НБУ у своєму Інфляційному звіті (жовтень 2025) зазначав, що споживча інфляція протягом останніх місяців знижувалася, але фундаментальний ціновий тиск залишається стійким через високі витрати бізнесу на оплату праці та енергоресурси. Це важливий нюанс: навіть якщо сезонні фактори тимчасово «гальмують» інфляцію, витрати війни вшиті в собівартість. 

У прогнозній частині того ж звіту НБУ дає орієнтир для 2026 року: інфляція, за прогнозом регулятора, має знизитися до 6,6% у 2026 році (після 9,2% у 2025 році), а до цілі 5% повернутися наприкінці 2027 року. Для домогосподарств це сигнал: «стрибків як у кризові роки» НБУ не закладає, але й «дешевого року» не обіцяє — інфляція лишається відчутною. 

Комуналка взимку: що саме в платіжках «тримає держава»

Електроенергія: фіксована ціна як антишоковий інструмент

Один із головних стабілізаторів для сімей — фіксований тариф на електроенергію. За даними урядових сторінок щодо тарифів, рішенням Кабміну встановлено єдину фіксовану ціну — 4,32 грн/кВт·год.
Публічні повідомлення про продовження дії фіксованої ціни уточнюють, що цей рівень застосовується щонайменше на період до 30 квітня 2026 року. 

Для домогосподарств це означає: навіть за ризиків енергетичних атак і дефіциту, держава намагається не перекладати «шок вартості» на населення в найважчий сезон. Але є й зворотний бік — фінансовий тиск на енергосектор і бюджетні/квазібюджетні механізми підтримки.

Газ: базова ціна для більшості домогосподарств

Газ узимку — критичний фактор для мільйонів сімей. Тарифний план «Фіксований» від ГК «Нафтогаз України» передбачає ціну 7,96 грн за м³ із зазначеним строком дії 01.05.2025 – 30.04.2026.
Це створює «коридор передбачуваності» на опалювальний сезон: споживачі можуть планувати витрати, не очікуючи щомісячних сюрпризів.

Субсидії: хто отримує підтримку і чому це ключовий запобіжник зими

Коли доходи не встигають за витратами, головним механізмом адресної підтримки лишаються житлові субсидії. Пенсійний фонд України повідомляв, що з 1 жовтня проводить розрахунок субсидій на опалювальний сезон 2025–2026 років, а сезон у розрахунках тривалістю з 16 жовтня по 15 квітня. 

Логіка проста: субсидія — це спосіб утримати базову платоспроможність домогосподарств і не допустити лавиноподібних боргів за комуналку. На практиці саме взимку субсидії стають «буфером», який відділяє частину сімей від необхідності вибирати між їжею та опаленням.

Доходи людей: «мінімалка» і реальна купівельна спроможність

Питання зими завжди впирається в просту математику: скільки сім’я заробляє і скільки витрачає. У 2026 році в Україні встановлено мінімальну зарплату на рівні 8 647 грн на місяць (з 01.01.2026), про що публічно повідомляла Верховна Рада в матеріалах щодо ухвалення закону про держбюджет. 

Для значної частини працівників у регіонах саме мінімальна або близька до мінімальної зарплата задає «нижню межу» можливостей. У такій ситуації будь-яке подорожчання продуктів або зростання супутніх зимових витрат (ліки, транспорт, дрібні ремонти, генератори/павербанки, утеплення) стає відчутним навіть без формального підвищення тарифів.

Чому «економіка зими» залежить від партнерів: бюджет, дефіцит і зовнішні гроші

Побутова зима тісно пов’язана з макрофінансами: стабільність курсу, можливість тримати тарифи та фінансувати соціальні виплати впираються у спроможність бюджету. Закон про держбюджет-2026 фіксує доходи держбюджету на рівні 2,9046 трлн грн. 
Паралельно публічні огляди уряду та медіа щодо ухваленого бюджету-2026 відображають великі обсяги видатків і дефіциту воєнного часу. 

МВФ та НБУ у матеріалах про нову програму EFF і фінансові потреби зазначали: у базовому сценарії загальний розрив фінансування оцінюється на десятки мільярдів доларів, і в 2026–2027 роках, навіть з урахуванням уже наданих запевнень, у України залишається залишковий розрив фінансування (у повідомленнях НБУ та МВФ фігурує оцінка близько $63 млрд на 2026–2027 роки). 

Чому це важливо для «долара, цін і платіжок»: якщо зовнішні гроші надходять ритмічно, держава може фінансувати дефіцит без «друкарського верстата», підтримувати соцвиплати та згладжувати шоки на валютному ринку. Якщо ж надходження затримуються — тиск з’являється і на курс, і на інфляцію, і на можливості утримувати тарифи.

Як українці адаптуються: практики виживання без романтики

У 2025–2026 роках домогосподарства вже мають набір типових стратегій:

1. Валютна «подушка». Частина сімей тримає заощадження у валюті або диверсифікує: гривня для поточних витрат, валюта — як страховка від девальвації. Це не завжди про інвестиції, частіше — про психологічну безпеку.

2. Енергозбереження як нова норма. LED-освітлення, таймери, утеплення, контроль споживання — речі, які раніше були «екологічною модою», стали економічною необхідністю.

3. Перехід у дешевші кошики. Заміна брендів, сезонні покупки, акції, оптові закупівлі довготривалих продуктів — відповідь на продовольчу інфляцію.

4. Підробітки і «портфель доходів». Багато сімей живе не на одну зарплату, а на комбінацію: робота + фриланс + сезонні доходи + допомога родини.

Ці практики не скасовують складності — але зменшують ризик «обвалу домогосподарства» при першому ж шоку.

Зима в Україні під час війни — це економічна перевірка на витривалість. Курс долара впливає на ціни через імпорт і пальне, інфляція б’є по харчах і базових товарах, а комунальні рахунки залишаються ключовим джерелом сезонного стресу. Держава намагається утримувати антишокові механізми — фіксовані тарифи на електроенергію та базові ціни на газ — і підтримувати вразливих через субсидії. 

Але головний «парасольковий» фактор — макрофінансова стабільність: у воєнному бюджеті з великим дефіцитом ритмічність зовнішнього фінансування визначає і стійкість курсу, і контроль інфляції, і можливість проходити зиму без різких рішень.