Доступність ліків у грошах і «упаковках»: що показує ринок

Аптека як соціальний індикатор

У 2024–2025 роках аптека в Україні стала однією з ключових точок соціальної напруги. Для мільйонів громадян — людей із хронічними захворюваннями, літніх, військових і ВПО — регулярна купівля ліків перетворилася з побутової дії на фінансовий виклик.

Аналітика фармринку показує: попит у «штуках» майже не зростає, тоді як витрати стрімко збільшуються. За підсумками першого півріччя 2025 року обсяг аптечного продажу сягнув 111,9 млрд грн (+21,1% р/р), але в натуральному вимірі — лише 648,1 млн упаковок (+0,9%). Це означає, що українці купують приблизно ту ж кількість ліків, але платять значно більше.

Економісти пояснюють: попит на ліки є нееластичним, тому саме фармацевтичні витрати першими «з’їдають» доходи домогосподарств у періоди інфляції.

Ціни на ліки: що дорожчає і чому

У 2022–2025 роках фармацевтичний ринок демонстрував зростання цін, що випереджало загальну інфляцію. За оцінками галузевих аналітиків, окремі імпортні препарати подорожчали на 30–70%, а в деяких нішах — і більше.

Ключові чинники зростання цін:

• девальвація гривні та імпортна залежність активних фармацевтичних інгредієнтів;

• подорожчання логістики та страхування вантажів;

• енергетичні ризики для виробників і аптек;

• перебої у глобальних ланцюгах постачання.

Навіть українські виробники залишаються залежними від імпортної сировини, тому локальне виробництво не гарантує стабільних цін.

 «Доступні ліки» та електронний рецепт: масштаб і обмеження

Програма реімбурсації «Доступні ліки» залишається ключовим інструментом державної підтримки. У 2024 році нею скористалися понад 2,47 млн пацієнтів, а НСЗУ відшкодувала аптекам понад 5,58 млрд грн. Було виписано 15,78 млн електронних рецептів, з яких 85,8% погашено.

Водночас експерти вказують на системні «вузькі місця»:

• частина лікарів використовує програму не повною мірою;

• перелік препаратів не завжди відповідає клінічним протоколам;

• у малих містах і селах вибір значно вужчий, ніж у мегаполісах.

У результаті пацієнти часто змушені доплачувати за аналоги або шукати ліки в інших регіонах.

Державне регулювання цін у 2025 році

На початку 2025 року держава суттєво посилила втручання у фармацевтичне ціноутворення. Було запроваджено граничні націнки для дистриб’юторів і аптек, а також заборонено маркетингові платежі, які раніше закладалися в кінцеву вартість ліків.

Крім того, влада задекларувала зниження цін на низку найбільш затребуваних препаратів до 30% з березня 2025 року. За оцінками юристів і ринкових експертів, у регульованих сегментах це дало помітний ефект, але водночас створило ризик перенесення маржі на нерегульовані категорії.

Дефіцит: системний чи локальний

Дефіцит ліків у 2024–2025 роках має переважно локальний характер. Йдеться не про повну відсутність препаратів у країні, а про:

• збої у державних закупівлях;

• затримки поставок окремими дистриб’юторами;

• нерівномірний розподіл між регіонами.

Найчастіше проблеми виникають із онкопрепаратами, інсулінами, антибіотиками та психотропними засобами. Пацієнтські організації наголошують: навіть короткі затримки для таких категорій створюють критичні ризики.

«Чорний ринок» ліків: причини і масштаби

На тлі дефіциту та високих цін активізується неофіційний обіг ліків. Він включає:

• продаж препаратів через соцмережі та месенджери;

• перепродаж гуманітарних поставок;

• незаконний імпорт і фальсифікат.

У 2025 році Держлікслужба відновила планові перевірки: за перший квартал проведено понад 200 інспекцій, заборонено обіг 8 найменувань ліків і припинено дію ліцензій у 24 суб’єктів. Найпоширеніші порушення — продаж рецептурних препаратів без рецепта та порушення умов зберігання.

Війна як фактор нерівності доступу

Війна безпосередньо впливає на доступність ліків. За даними ВООЗ, з початку повномасштабного вторгнення зафіксовано понад 2,2 тис. атак на медичну систему, що призвело до руйнування лікарень, аптек і складів.

Навіть за наявності препарату в країні логістика, холодовий ланцюг і безпекові ризики створюють серйозну різницю між регіонами — насамперед між тиловими та прифронтовими областями.

Хто страждає найбільше

Найуразливіші групи:

• пацієнти з хронічними захворюваннями;

• літні люди;

• ВПО;

• мешканці сільських територій;

• військові та ветерани з тривалими схемами лікування.

Аналітики зазначають: навіть 10–15% зростання цін може призвести до переривання терапії для цих груп.

Що далі: сценарії 2025–2026 років

Експертні прогнози сходяться в кількох пунктах:

• ціни навряд чи знизяться, але темпи зростання можуть сповільнитися;

• дефіцит залишатиметься точковим;

• роль державних програм і контролю зростатиме;

• «чорний ринок» існуватиме доти, доки офіційна система не стане більш гнучкою та рівномірною.

Проблеми доступності ліків в Україні виходять за межі суто фармацевтичного ринку. Це поєднання війни, інфляції, регуляторних рішень і логістичних ризиків. Від того, наскільки держава зможе збалансувати контроль, підтримку пацієнтів і роботу ринку, залежить не лише економіка, а й здоров’я мільйонів людей.