Шум сирени, новини про черговий обстріл, повідомлення від близької людини з фронту — усе це стало частиною повсякденного життя. Але за зовнішньою стійкістю зростає внутрішня втома: тривога, безсоння, спалахи агресії, апатія.
«Ми маємо справу з колективною травмою. Тривала війна означає, що ПТСР, тривожні розлади та депресії стануть масовим явищем», — говорить психотерапевтка Наталія Гринюк. Особливо вразливі військові, їхні родини, переселенці та діти.
За останні роки в Україні з’явилося більше програм психологічної допомоги: гарячі лінії, групові курси, онлайн-консультації. Але стигма нікуди не зникла: багато хто й досі соромиться звертатися до психотерапевта, вважаючи це «слабкістю».
Лікарі попереджають: без системної державної політики у сфері ментального здоров’я країна ризикує отримати «тиху кризу», наслідки якої відчуватимуться десятиліттями. Потрібні програми для шкіл, армії, бізнесу, підготовка нових фахівців та інтеграція психологічної допомоги в первинну ланку медицини.
Україна поступово вчиться говорити про ментальне здоров’я без пафосу й сорому. Від того, наскільки швидко ця відвертість перетвориться на реальні програми і бюджети, залежить, чи зможе суспільство вийти з війни не лише живим, а й психологічно стійким.
