Поліклініка, де вчора працювало кілька терапевтів, сьогодні може бути пунктом стабілізації поранених. Лікарня, розрахована на планові операції, — приймати десятки постраждалих після обстрілу. Війна радикально змінила українську медицину, оголивши слабкі місця й одночасно показавши неймовірну стійкість медиків.
«Система охорони здоров’я щодня працює на межі. Потрібно одночасно забезпечувати і фронт, і цивільних пацієнтів», — говорить експертка з охорони здоров’я Оксана Романюк. Вона зазначає, що ключова проблема — нерівномірний доступ до якісних послуг: одні регіони перевантажені, інші спорожніли, кадри виїжджають за кордон або переходять у приватний сектор.
Сімейна медицина, яка мала бути «входом» у систему, також під тиском. Пацієнти скаржаться на складність запису, нестачу вузьких спеціалістів, вартість ліків. Формально гарантований пакет НСЗУ зберігається, але не завжди покриває реальні потреби, особливо в прифронтових регіонах.
Окремий фронт — реабілітація військових і цивільних. «Якщо ми не побудуємо систему реабілітації зараз, за кілька років отримаємо сотні тисяч людей, які фізично живі, але не зможуть повернутися до нормального життя», — попереджає Романюк.
Медицина під час війни стала тестом на здатність держави одночасно гасити пожежу й думати про майбутнє. Чи вистоїть система — значною мірою залежить від того, чи вдасться перетворити нинішні антикризові рішення на довгострокові реформи.
