Україна та ЄC: як вести переговори про вступ, коли частина територій окупована

Від початку війни 2022 року Україна подала заявку на членство в Європейський Союз та почала переговори. У 2024–2025 роках Київ пройшов кілька раундів «скринінгу» законодавства, наближаючись до стандартів блоку.

Та одночасно частина українських територій перебуває під окупацією, де діє чужа влада — на сході, півдні, в Криму. Це створює незвичну для ЄС ситуацію: країна-кандидат, контрольованість над якою повністю не відновлена. Чи можливо в такому випадку отримати членство?

Прецеденти: випадок з Кіпром

У європейській історії вже є приклад, коли країна приєдналася до ЄС, хоча не контролювала всю свою територію. Це — Кіпр: північна частина острова залишалася під іноземною окупацією, але держава-член отримала доступ до європейських інституцій.

Цей кейс демонструє, що де-юре членство можливо, навіть якщо частина території — тимчасово окупована. Але це передбачає політичні домовленості, готовність до компромісів та врегулювання через угоди і протоколи.

Сигнали з ЄС: чи готові до нестандартного рішення

У жовтні 2025 року доповідач Європарламенту з України Міхаель Галер заявив, що окупація частини територій не має автоматично блокувати вступ України до ЄС.

Він запропонував механізм «перехідних періодів»: на момент вступу береться до уваги лише контрольована частина країни; звільнені території можуть приєднатися пізніше, за аналогічним механізмом. За словами Галера, це дозволить уникнути блокувань через тимчасову окупацію.

Таким чином, ЄС формально допускає зайти на шлях інтеграції, навіть якщо суверенітет над частиною територій наразі не відновлений — за умови, що Україна виконає всі інші критерії.

Юридична та інституційна сторона: критерії, процедури, реформи

Щоб стати членом ЄС, країна повинна виконати «Копенгагенські критерії»: стабільні демократичні інституції, верховенство права, функціонування ринку, можливість інтеграції до законодавства ЄС.

Далі йде переговорний процес по 35 тематичним розділам (главам), охоплюючи все — від судової реформи до економіки, безпеки, соціальних стандартів.

Україна, незважаючи на війну, вже пройшла значну частину цієї роботи: завершено скринінг низки глав, відзначено прогрес у реформах.

Якщо врахувати, що формально членство може надаватися частині території, де виконані стандарти — теоретично, юридичні вимоги можуть бути виконані. Основна перешкода — не закон, а політична воля й готовність країн-членів.

Основні ризики і політичні виклики

Однак далеко не все просто. Є низка значних ризиків:

Необхідність консенсусу

Для вступу потрібна одностайність усіх 27 держав-членів ЄС. З огляду на різні позиції щодо війни, ризиків і компромісів — це серйозний бар’єр. Саме на ньому акцентують урядовці та експерти.

Безпекові та політичні ризики

ЄС — не просто економічна спільнота, а політичний і безпековий союз. Вступ країни, яка перебуває у стані війни, означає, що безпекові зобов’язання і гарантії можуть бути поставлені під тиск. Це — виклик довговічності союзу, розподілу ресурсів, солідарності.

Репутаційні та моральні дилеми

Відмова Україні через окупацію може виглядати як капітуляція перед агресором і зневага до її вибору. Водночас — прийняття попри війну може бути сприйнято як зміна принципів або прецедент, який дозволить країнам з неврегульованими територіями заходити до ЄС.

Що може запропонувати Україна, щоб посилити шанси на вступ

Для підвищення ймовірності позитивного рішення, Україні варто:

• Прискорити і завершити реформи — особливо у сфері правосуддя, боротьби з корупцією, гарантій прав людини. Це — ключові елементи, на які звертає увагу ЄК.

• Показати стабільність інституцій на підконтрольній території, здатність виконувати зобов’язання, імплементувати acquis ЄС.

• Вести публічні переговори та донесення позиції до європейських суспільств — щоб сформувати підтримку, пояснити, чому членство України — не лише для України, а для безпеки і стабільності всієї Європи.

• Запропонувати чітку дорожню карту «поетапного відновлення контролю та інтеграції територій» — механізм переходових періодів для окупованих/звільнених регіонів, який прийнятний для країн ЄС. Саме цей підхід підтримують окремі європарламентарі.

Позиції експертів

Політолог Володимир Фесенко вважає, що «фактор безпеки» після повномасштабного вторгнення став одним з ключових, який може прискорити євроінтеграцію. За його оцінкою, при успішних реформах та стабільному курсі — вступ до 2030 року залишається реальним.

З іншого боку, правники і європейські дипломати, яких цитує преса, говорять, що окупація сама по собі не повинна бути автоматичним блоком — якщо країна готова, здатна виконувати стандарти, і має дорожню карту повернення територій.

Але існує й серйозна частина критиків: вони попереджають, що спрощення умов вступу може підірвати довіру до критеріїв, створити небажаний прецедент — і поставити під загрозу стабільність блоку.

Сценарії подальшого розвитку переговорів

Сценарій «поетапного вступу»

Україна приймається до ЄС на основі контролю над частиною території; для звільнених регіонів передбачено спеціальні умови і поступове включення після деокупації. Це компроміс, який дозволяє не затягувати інтеграцію нескінченно.

Сценарій «заморожених переговорів»

Статус кандидата збережеться, але перехід до членства відкладається до повної деокупації або до стабілізації. Це означає тривалу невизначеність, але збереження європейського курсу.

Сценарій «жорстких умов»

ЄС може вимагати відновлення контролю або міжнародних гарантій безпеки до вступу. У цьому випадку — переговори затягнуться надовго, і Україна може опинитися на роки у статусі кандидата.

Чому рішення важливе не лише для України

Вступ України — це не тільки питання території чи економіки. Це перевірка на здатність ЄС адаптуватися, бути гнучким і водночас — послідовним.

Якщо ЄС прийме Україну зараз — це буде сигнал, що цінності, безпека і підтримка перевищують формальні бар’єри. Якщо відмовить — може підважити репутацію блоку як захисника демократії, і дати сигнал іншим країнам, що їх шанси обмежені формальностями.

Водночас Україна, зі свого боку, має показати, що вона — не просто об’єкт підтримки, а стабільний, відповідальний партнер, здатний нести зобов’язання, реформуватися, створювати нову реальність після війни.

Шлях України до Європейського Союзу — можливий навіть в умовах окупації частини територій. Європейські інституції уже фактично заклали правову базу для такого сценарію, запропонувавши механізм перехідних періодів і часткової інтеграції.

Все залежить від рішень — не лише Києва, але й Брюсселя, кожної з країн-членів. Якщо буде політична воля, компроміси та чіткий план, — Україна має шанси стати повноправним учасником ЄС, навіть поки триває війна.

У майбутньому це рішення може змінити не лише життя українців, а й архітектуру безпеки Європи, її політичну і моральну основу. І від того, як буде побудовано цей процес — залежить, чи стане ЄС справжнім союзом цінностей, чи втратить свою гнучкість і довіру.