Міста без укриттів: хто відповідає за безпеку нових ЖК і ТРЦ

Проблема, про яку заговорили занадто пізно

Повномасштабна війна змусила українські міста жити в режимі постійної загрози. Повітряні тривоги стали фоном повсякденного життя, а питання доступу до укриттів — не теоретичним, а життєво необхідним. Водночас у великих містах продовжують з’являтися нові житлові комплекси, бізнес-центри та ТРЦ, де або немає укриттів взагалі, або вони існують лише «на папері».

Ця проблема особливо загострилася у 2024–2025 роках, коли активізувалися дискусії про відбудову, інвестиції та «нові стандарти міського життя». Парадокс полягає в тому, що сучасні ЖК з підземними паркінгами, дизайнерськими лобі й комерційними приміщеннями часто виявляються менш безпечними, ніж радянські будинки з примітивними, але реальними підвалами.

Чому укриття стали критичним елементом міської безпеки

За оцінками урбаністів і фахівців із цивільного захисту, укриття — це не лише бетон і вентиляція. Це:

• елемент системи виживання міста;

• фактор психологічної стабільності мешканців;

• складова відповідальності девелопера та місцевої влади.

Аналітики наголошують: місто без укриттів — це місто, яке не витримує тривалих криз. Ракетні удари, атаки дронів, енергетичні блекаути створюють каскадні ризики, і відсутність захищеного простору різко збільшує втрати серед цивільного населення.

Що кажуть норми: ДБН, закони і формальні вимоги

Формально в Україні діють державні будівельні норми (ДБН), які регулюють питання захисних споруд цивільного захисту. Після 2022 року вимоги було посилено, зокрема щодо:

• обов’язковості укриттів у новому житловому будівництві;

• використання підземних паркінгів як споруд подвійного призначення;

• доступності укриттів для маломобільних груп населення.

Однак ключова проблема — розрив між нормами і практикою. Частина вимог має рекомендаційний характер, а контроль за їх дотриманням часто обмежується формальною перевіркою документації.

Підземний паркінг ≠ укриття

Одна з найбільш поширених маніпуляцій на ринку — ототожнення підземного паркінгу з повноцінним укриттям. Експерти з цивільного захисту пояснюють: далеко не кожен паркінг може виконувати цю функцію.

Критичні параметри укриття:

• товщина перекриттів і стін;

• наявність двох і більше виходів;

• система вентиляції та фільтрації повітря;

• санітарні умови і запаси води;

• можливість автономного освітлення.

У багатьох нових ЖК паркінги проєктувалися виключно для автомобілів і не відповідають мінімальним вимогам безпеки у разі обстрілів.

Хто відповідає: розподіл відповідальності на папері

Забудовник

Формально саме забудовник несе відповідальність за відповідність об’єкта будівельним нормам. Він:

• замовляє проєкт;

• проходить експертизу;

• здає об’єкт в експлуатацію.

На практиці забудовник зацікавлений мінімізувати витрати, а укриття — це дорогий елемент, який складно монетизувати.

Проєктувальник

Архітектурні бюро часто працюють у межах технічного завдання, яке формує девелопер. Якщо укриття не є пріоритетом у ТЗ, воно або спрощується, або «маскується» під інші приміщення.

Місцева влада

Органи місцевого самоврядування відповідають за містобудівні умови, дозволи та прийняття об’єктів в експлуатацію. Саме тут часто виникає простір для компромісів і «сірих зон».

Держава

Центральна влада формує нормативну базу та здійснює нагляд, але на практиці контроль часто фрагментований і не системний.

ТРЦ як зона підвищеного ризику

Торгово-розважальні центри — окрема проблема. Це місця масового скупчення людей, які під час повітряної тривоги потребують швидкої евакуації або доступу до укриття.

Експерти з безпеки зазначають:

• не всі ТРЦ мають власні укриття;

• частина з них розрахована лише на персонал;

• навігація до укриттів часто відсутня або неочевидна;

• персонал не проходить регулярних тренувань.

У разі масової тривоги це створює хаос і підвищує ризики травм та паніки.

Чому ринок «опирається» укриттям

Причини небажання девелоперів інвестувати в укриття:

1. Висока вартість будівництва і обслуговування.

2. Відсутність чіткої відповідальності у разі порушень.

3. Слабкий попит з боку покупців, які часто обирають ціну і локацію.

4. Нечіткі стандарти, що дозволяють формально виконати вимоги.

Аналітики ринку нерухомості визнають: поки укриття не стануть обов’язковим і перевірюваним елементом, ситуація змінюватиметься повільно.

Досвід міст: нерівність і фрагментація

У великих містах (Київ, Львів, Дніпро) частина нових проєктів вже включає повноцінні укриття або спроєктовані «безпечні ядра». Водночас у менших громадах забудова часто відбувається за мінімальними стандартами.

Це формує нерівність безпеки: рівень захищеності залежить не від загальних правил, а від бюджету проєкту та позиції конкретної громади.

Що кажуть експерти та аналітичні центри

Урбаністи та аналітики наголошують: укриття мають бути частиною містобудівної логіки, а не «додатком».
Експерти Центру стратегічних досліджень та профільних урбаністичних платформ підкреслюють:

• безпека має закладатися на етапі генпланів;

• контроль повинен бути незалежним;

• громадськість має мати доступ до інформації про укриття.

Чи змінить ситуацію відбудова

Плани післявоєнної відбудови відкривають вікно можливостей. Саме зараз формуються підходи, які можуть зробити укриття обов’язковим стандартом, а не винятком.

Однак без політичної волі та жорсткого контролю є ризик, що нові міста відтворять старі помилки — красиві фасади без реальної безпеки.

Міста без укриттів — це не абстрактна проблема, а прямий ризик для життя. Формально відповідальність розподілена між забудовниками, проєктувальниками, місцевою владою і державою. Фактично ж вона часто розмивається.

Поки укриття не стануть такою ж обов’язковою нормою, як ліфти чи пожежні виходи, нові ЖК і ТРЦ залишатимуться вразливими. В умовах війни це питання не комфорту, а виживання.